Творча Бучаччина

Летить життєвий час, як сніг – ледь оглянешся за поріг, а там вже цілий світ. Нагадує орла політ… То високо  злітаєш в небо, крім цього більш нічого не треба… То падаєш стрілою вниз – і це не твій новий каприз… Таке життя. То спрага мучить відчути поцілунків кучу, то потопаю в морі сліз – і [...]

Так хочеться,щоб ти приснився, у мої очі подивився… Ці милі ямочки на щічках, очі горять, як ясна свічка… Картопелькою носик – сам поцілунку просить…. Ніжні руки,сильний стан – і цей опис не обман. П’янка оця солодка мова розтопить моє серце знову. А ці зелені очі! Я бачу їх щоночі! Пробач за помилки,що наробила, пробач за [...]