Славні Бучачани
З книгозбірні Бучацької гімназії походить Бучацьке євангеліє – цінна пам’ятка старослов’янської мови давньоруської редакції. Написане в ХІІІ ст. кириличним уставом на пергаменті, Євангеліє налічує 160 аркушів (початкові аркуші не збереглися). У ХV ст. подароване Городиському монастиреві на Волині, а потім до початку ХХ ст. було в Бучачі. Тепер зберігається у Львівському музеї українського мистецтва. Пам’ятку досліджували І. С. Свєнціцький, який у 1911 році видав працю «Бучацьке Євангеліє» (палеографічний опис) та О. М. Колесса («Південноволинське городище і городиські рукописні пам’ятки ХІІ-ХVI вв» 1923).
У Бучачі народився російський книговидавець Й. М. Кнебель, який заснував у Петербурзі перше спеціалізоване видавництво з образотворчого мистецтва. Він вчився у Віденському університеті. З 1878 року жив у Москві. Випустив близько 400 видань, серед яких6 « История руського искусства» (т. 1-6, 1910-16) під редакцією І. Е. Грабаря, монографії про художників Росії, репродукції картин Трет’яковської галереї і Румянцевського музею, « Картины по русской истории» (1908-13) під редакцією С. А. Князькова. Й. М. Кнебель у 1925-26 роках завідував видавничим відділом Третьяковської галереї.
Уродженець Бучача – Шмуель Йосеф Агнон, європейський письменник, лауреат Нобелівської премії (1966 р.). У 1908 році емігрував до Німеччини. А потім у Палестину, де жив у передмісті Єрусалима. А після першої світової війни приїздив до рідного міста. Написав книги «Старі і молоді разом» (1923), «Морські глибини» (1920-21), «Видання заміж» (1931) про життя бучацьких євреїв. Автор романів «Недавно» (1946-47), «Гість на ніч»(1964), збірки «Двадцять одно оповідання»(1970). Давній Бучач став темою і багатьох казок Агнона.
У Бучацькій гімназії протягом ХІХ ст. навчалися письменник і фольклорист, один із діячів «Руської трійці» Іван Вагилевич, поет Антін Любич Могильницький, письменник і журналіст Іван Гушалевич, художник, письменник і громадський діяч Корнило Устиянович, письменник і журналіст Остап Левицький, фольклорист і етнограф, академік Академії наук УРСР Володимир Гнатюк, письменник і журналіст Антін Крушельницький, письменник Лев Василович, польський письменник і журналіст Ян Лям. У гімназії викладали поети Іларіон Грабович, Юліан Добриловський.
У 1913-14 роках у ремісничо-будівельній школі при монастирі вчився письменник Дмитро Бедзик. У першій книзі трилогії « Украдені гори» (1975) автор устами героя Василя Юркевича багато розповідає про свою науку в Бучачі.
Польський поет і драматург Корнель Уєльський-уродженець села Берем’яни. Вчився у Бережанах і Львові. Вийшли друком : «Скарги Єремія» (1847), «Квіти без запаху» (1848), «Зів’яле листя» (1849), поема з грецької історії «Маратон» (1847, 1848). Події 1848 року і наступне знайомство з Ю. Словацьким у Парижі змінили характер його поезій- «Пісні Соломона» (1846), «Біблійні мелодії» (1852). Повні зібрання поета виходили у 1857, 1866 (1-2 т.), вибрані твори-у 1955 (1-2 т.) і 1975 роках.
Для львівських театрів написав п’єси «Виправдання Шопена» і «Пролог». Автор прозового твору «Листи з-під Львова» (1860).
30 листопада 1886 року в селі Новосілка помер письменник і музичний критик Теодор-Богдан Леонтович, один із засновників газети «Зоря галицька» (1848 р.) у Львові, автор популярних свого часу пісень.
Село Осівці- батьківщина Богдана Чепурка (1949 р.н. ), автора збірки поезій «Сонячна дорога» (1984). Він завідував клубом у селі Зелена Бучацького району, згодом закінчив філологічний факультет Львівського університету. Склав буквар «На білому світі» і читанку «Хрещатий барвінок», а також видав народознавчі трактати «Українці» та «Небесна родина». Живе і працює у Львові. З 2002 р. є редактором освітянської газети «Основа».
Відомий український ліричний поет і народознавець, культуролог, критик і публіцист, укладач букварів та читанок, філософ і пересмішник Богдан Чепурко — чоловік розважливий і веселий, іронічний і серйозний у своїх «чепуресках» та інших жартівливих і сатиричних творах — подолав шістдесятирічний рубіж. 12 листопада у Львівському літературно-меморіальному музеї Івана Франка відбулася презентація поетичної збірки Богдана Чепурки «Викрадення Європи». Більше половини віршів, які увійшли до збірки, автор написав протягом 1997-2004 років.
Авдикович Орест Львович – (псевдонім— Данило Троян; 06.02. 1876—28.10.1918) — український педагог, письменник, літературознавець. Народився в с. Сороки (нині село Бучацького р-ну Тернопільської обл.). Навчався у Гірничій академії м. Леобен (Австрія), закінчив філософський факультет Львівського університету (1901). Працював учителем гімназії у м. Перемишль (нині м. Пшемисль, Польща). Автор збірок оповідань «Поезія і проза» (1899), «Метелики», «Нетлі» (1900), «“Моя популярність” та інші оповідання» (1905), «Ой, у рідному краю та на дикому полі» (1918). Оповідання Авдиковича переважно побутово-психологічного характеру, в них реалістична манера поєднана з елементами символізму. Автор вміло схоплює конфліктні ситуації, ставлячи героя перед необхідністю внутрішнього вибору. У творах останніх років звучать антивоєнні мотиви. Відомий також як автор літературно-критичних розвідок «Огляд літературної діяльності Олександра Кониського» (1908) та «Форма писань Маркіяна Шашкевича» (1911).Помер 28 жовтня 1918 року в одній з клінік Відня.
Балюк Іван (15.03.1894–27. 07.1915) – громадський діяч, поет, публіцист. Народився в селі Трибухівці (нині село Бучацького району Тернопільської області). Закінчив гімназію у м. Бучачі(1914). Активний учасник національного молодіжного руху, керівник драгоманівського гуртка, член повітового проводу філії «Просвіти» – «Січі». З початком Першої світової війни у серпні 1914 вступив добровольцем до Легіону Українських січових стрільців. На фронті – член стрілецького творчого об’єднання, співробітник видань «Шляхи», «Вісник Союзу визволення України», автор статей ідейно-патріотичного змісту, військово.-історичних нарисів, поетичної збірки «Скошений цвіт». Загинув 1915 у бою біля с. Завалів (нині село Підгаєцького р-ну Тернопільської області).
Степула Надія народилася в селі Стінка на Тернопільщині, після закінчення школи № 2 у м. Бучачі навчалася у Львівському університеті й Українському поліграфічному інституті ім. І.Федорова, закінчила факультет журналістики, відділ редагування. Працювала у видавництві при Львівському університеті «Вища школа», політичним оглядачем і журналістом львівської газети «Ратуша». У 1992–1994 рр. навчалася в Політичній академії Центральної та Східної Європи (Будапешт, Угорщина). З 1995 донині – журналіст радіо«Свобода» – радіо «Вільна Європа». Вела авторську програму «Каламар» (1995–1998); від жовтня 2005 р. – ведуча авторської програми «Виміри життя» (2007 р. отримала за неї премію «Золоте перо»). Член Національної спілки письменників України з 1993 р. Лавреат літературної премії «Благовіст» (2003 р.). Автор збірок поезій «Інше небо» (К., 1989), «Місто удвох» (Л., 1993), «За північ у світі» (Л., 1995), «Яся любить полунички» (Л., 1996), «Інне небо» (Радом, Польща, 1999), «Прийти, побачити, піти» (Краків, 2005), «Плеса звогнених тиш» (Л., 2006); збірок есеїв, інтерв’ю, діалогів і розмов «Говорить радіо “Свобода”. В ефірі – “Каламар”» (Л., 1999), «Пристрасті буття. Радіомонологи»(Л.,2000), «Різноголосий вітер» (Л., 2003) тощо. Перекладає на польську, німецьку, словацьку мови, стару латину, ідиш.
У церквах і костьолах, в замку і палаці Язлівця були багаті бібліотеки, в яких зберігалося чимало рукописів і стародруків. Окремі з них дійшли до нас. Служебник 1610 року зберігається в бібліотеці вірменського католицького монастиря Бзоммар (Ліван), Євангеліє 1672 року-у Львівському історичному музеї.
На Бучаччині бував польський, український і вірменський історик та фольклорист Садок Баронч-автор нарисів польською мовою про пам’ятки Бучача і Язлівця, в яких подано важливий фактичний матеріал. Українські фольклорні матеріали, які він зібрав на Поділлі, увійшли в збірник «Казки, фрашки, перекази, прислів’я та пісні на Русі» (1866, 1886). Чимало народних переказів і лірницьких пісень наведено в розвідці «Чудотворні образи…» (1901).
У Бучацькій гімназії навчався Володимир Гнатюк – український фольклорист, етнограф, літературознавець і громадсько-культурний діяч, член-кореспондент Петербурзької академії наук з 1902 р., академік Академії наук УРС з 1924 р. Володимир Гнатюк народився 9 травня 1871 р. в с. Велеснів, нинішнього Монастириського району. Також навчався у Станіславській гімназії, Львівському університеті (закінчив у 1898 р). З цього ж року – секретар НТШ у Львові.
